Що таке кібербулінг? Кібербулінг — це систематичне цькування або приниження людини в інтернеті через повідомлення, коментарі, публікації або онлайн-чати, яке завдає психологічної шкоди. Його характерні ознаки — повторюваність, публічність і постійний тиск.
Кібербулінг — це не просто абстрактна «проблема з новин». Для багатьох людей він починається з одного повідомлення або коментаря, який чомусь не дає спокою, а закінчитися може дуже трагічно. Розберімося, що таке кібербулінг, як він виглядає в реальному житті та чому з ним стикаються не лише діти, а й дорослі.
Що таке кібербулінг простими словами
Кібербулінг — це систематичне цькування або приниження людини через інтернет.
Це може відбуватися:
- у соціальних мережах,
- у месенджерах,
- у коментарях під дописами,
- в онлайн-іграх,
- у групових чатах.
На відміну від випадкової грубості, кібербулінг завжди має спільну рису — він повторюється і спрямований на те, щоб завдати психологічної шкоди.
Найскладніше в кібербулінгу те, що від нього важко сховатися. Якщо в реальному житті конфлікт зазвичай має межі в часі та просторі, то онлайн-цькування може тривати цілодобово, а образливі повідомлення або публікації бачать десятки чи навіть сотні людей. Саме тому кібербулінг часто сприймається гостріше і залишає глибший емоційний слід.
Відомий випадок — трагічна історія Аманди Тодд:
У 2012 році канадська школярка Amanda Todd стала жертвою багаторічного онлайн-переслідування. Невідомий чоловік шантажував її, погрожуючи опублікувати інтимні зображення, змушував повертатися до спілкування, а після відмови — поширював матеріали серед її однокласників і в соцмережах. Онлайн-цькування швидко переросло в реальне приниження, ізоляцію та сильний психологічний тиск.
Після смерті Аманди, яка вчинила самогубство, міжнародне розслідування встановило особу переслідувача — ним виявився Aydin Coban, громадянин Нідерландів. У 2022 році суд у Нідерландах визнав його винним у переслідуванні, шантажі та сексуальній експлуатації і засудив до 11 років ув’язнення. Це стало одним із перших і найгучніших вироків у світі, де онлайн-цькування прямо призвело до реального тюремного строку.
«Онлайн-ненависть може здаватися нереальною, але її наслідки для людей — цілком реальні.»
— Тейлор Свіфт (Taylor Swift)
Чим кібербулінг відрізняється від звичайного булінгу
На перший погляд може здатися, що різниці майже немає: і там, і там людину ображають або принижують. Але між кібербулінгом і звичайним булінгом існує принципова відмінність — онлайн-цькування не має меж. Воно не закінчується після уроків, робочого дня чи виходу з певного місця, а може тривати постійно, незалежно від часу та обставин.
Ще одна важлива різниця — публічність і анонімність. У мережі агресор часто ховається за фейковим профілем, а принизливі коментарі, фото або повідомлення бачить значно ширша аудиторія. Це посилює відчуття безпорадності у жертви та робить психологічний тиск значно сильнішим, ніж у ситуаціях офлайн-булінгу.
Основні види кібербулінгу
Кібербулінг не завжди виглядає як відверті образи або погрози. Часто він починається з дрібних, на перший погляд, дій, які поступово переростають у систематичний тиск. Через це жертва може не одразу усвідомити, що зіткнулася саме з кібербулінгом, а не з «звичайною критикою» чи жартами.
Форми онлайн-цькування можуть бути дуже різними — від публічних принижень у коментарях до прихованих атак у приватних повідомленнях. У багатьох випадках агресор використовує анонімність або підтримку інших користувачів, що робить тиск масовим і значно складнішим для зупинення.
1. Образи в коментарях
Наприклад, під відео в TikTok користувач отримує сотні принизливих повідомлень через зовнішність.
2. Поширення пліток
У шкільному чаті батьків хтось публікує фейкову інформацію про іншу родину.
3. Фейкові акаунти
Створюється сторінка з чужим фото для висміювання.
У 2013 році американська PR-менеджерка Justine Sacco перед посадкою в літак до Південної Африки написала в Twitter один невдалий жарт, у якому іронічно пов’язала свою поїздку з ВІЛ/СНІДом і власною расою, натякаючи, що їй нічого не загрожує. Повідомлення було задумане як сарказм, але без контексту виглядало як расистська і зневажлива заява.
Поки вона перебувала в повітрі без доступу до інтернету, твіт став вірусним: тисячі користувачів почали масово ображати її, публікувати погрози, вимагати звільнення і навіть «стежили» за часом приземлення літака, щоб побачити її реакцію. Коли вона приземлилася через 11 годин, її ім’я вже було світовим трендом, а репутація — зруйнована.
Найбільш екзотичний і водночас тривожний аспект цієї історії в тому, що кібербулінг відбувався без участі самої жертви. Вона не могла відповісти, пояснити або захиститися, а натовп в інтернеті діяв як єдиний механізм покарання. Цей випадок часто наводять як приклад того, як онлайн-цькування може виникнути миттєво, бути масовим і мати реальні наслідки — втрату роботи, соціальну ізоляцію та тривалий психологічний тиск.
Ознаки кібербулінгу:
- повторювані образи або повідомлення
- участь кількох агресорів
- публічність приниження
- відсутність можливості «вийти з конфлікту»
- психологічний тиск і страх
Хто найчастіше стає жертвою кібербулінгу: реальність, а не стереотипи
Поширена думка, що кібербулінг стосується лише дітей і підлітків, але реальність значно ширша. Онлайн-цькування може торкнутися будь-кого, хто активно присутній у цифровому просторі — незалежно від віку, професії чи соціального статусу. Часто жертвами стають люди, які просто опинилися в центрі уваги або висловили позицію, що не сподобалася іншим.
Особливо вразливими є ті, хто з різних причин не має підтримки або не готовий до публічного тиску. Це можуть бути підлітки, молоді спеціалісти, вчителі, батьки школярів, публічні експерти чи активні користувачі соцмереж. У більшості випадків справа не в поведінці самої людини, а в тому, що вона стала зручною мішенню для агресії в онлайні.
Англійський футболіст Marcus Rashford неодноразово ставав жертвою масового кібербулінгу в соцмережах. Після фіналу Євро-2020, де він не реалізував пенальті, соцмережі заповнили тисячі расистських і образливих повідомлень на його адресу. Частина користувачів публікувала погрози, приниження та коментарі, які не мали жодного стосунку до футболу.
Цей випадок став показовим прикладом того, як одна спортивна помилка може перерости в глобальну хвилю онлайн-цькування. Історія отримала широкий розголос, спричинила офіційні заяви футбольних асоціацій і змусила соціальні платформи переглянути підходи до боротьби з мовою ненависті.
Чому кібербулінг небезпечний
Кібербулінг небезпечний не лише через сам факт образ чи принижень, а через тривалий психологічний тиск, який він створює. На відміну від одноразового конфлікту, онлайн-цькування часто повторюється знову і знову, формуючи у людини відчуття постійної загрози. Це поступово підриває самооцінку, викликає тривожність і змушує жертву відчувати себе беззахисною.
Ще одна серйозна небезпека кібербулінгу — його публічність і масштаб. Образи або принизливі дописи можуть бачити сотні чи тисячі людей, а цифровий слід залишається надовго. Через це навіть після припинення цькування його наслідки можуть переслідувати людину — впливати на навчання, роботу, соціальні контакти та загальний психологічний стан.
Психологи зазначають:
- хронічна тривога
- емоційне вигорання
- страх висловлювати думку
- соціальна ізоляція
«Інтернет може бути даром від Бога, але він також може стати інструментом для приниження та ненависті, якщо ним користуватися без відповідальності.»
— Папа Франциск
Ознаки того, що людину цькують онлайн
Кібербулінг не завжди помітний одразу, особливо для оточення. Часто людина намагається приховати проблему або пояснює зміни в поведінці втомою, стресом чи «поганим настроєм». Проте онлайн-цькування майже завжди залишає сліди — емоційні, поведінкові або навіть фізичні.
Звернути увагу варто не на окрему дрібницю, а на поєднання кількох ознак, які з’являються одночасно або посилюються з часом. Особливо важливо бути уважними до дітей і підлітків, але ці сигнали актуальні й для дорослих, які стикаються з тиском у соцмережах або робочих чатах.
Найпоширеніші сигнали, які можуть свідчити про кібербулінг:
- Різка зміна поведінки в онлайні
Людина перестає писати дописи, коментувати або, навпаки, нервово перевіряє телефон після кожного сповіщення. - Емоційні реакції після користування соцмережами
Злість, пригніченість, сльози або різке погіршення настрою після перегляду повідомлень чи коментарів. - Уникання спілкування
Бажання ізолюватися, відмова від зустрічей, небажання брати участь у групових чатах або онлайн-дзвінках. - Проблеми зі сном і концентрацією
Людина погано спить, постійно прокручує в голові онлайн-конфлікти, їй важко зосередитися на навчанні чи роботі. - Зниження самооцінки
З’являються фрази на кшталт «я, мабуть, справді поганий/погана», «зі мною щось не так». - Раптове видалення акаунтів або зміна налаштувань приватності
Людина намагається «сховатися» від агресора, навіть ціною втрати звичного онлайн-життя. - Фізичні прояви стресу
Головний біль, втома, дратівливість без очевидних причин.
Важливо: поява однієї ознаки ще не означає кібербулінг. Але якщо кілька пунктів збігаються і тривають певний час, це серйозний привід звернути увагу й запропонувати підтримку.
Що робити, якщо ви стали жертвою кібербулінгу
Найважливіше — зрозуміти, що ви не винні в тому, що з вами відбувається. Кібербулінг — це завжди вибір агресора, а не наслідок «неправильних слів» чи поведінки жертви. Багато людей мовчать, бо соромляться або сподіваються, що все мине само, але на практиці це рідко працює.
Діяти варто спокійно й послідовно. Навіть якщо ситуація здається хаотичною або неконтрольованою, є конкретні кроки, які допомагають зменшити тиск, захистити себе й повернути відчуття контролю над ситуацією.
Практичні кроки, які варто зробити
- Зафіксуйте докази
Зробіть скріншоти повідомлень, коментарів, сторінок агресора, збережіть посилання й дати. Це важливо, навіть якщо ви поки не плануєте звертатися зі скаргою. - Не вступайте в публічні конфлікти
Відповіді агресору часто лише підживлюють ситуацію і можуть спровокувати нову хвилю атак. - Заблокуйте агресора
У більшості соцмереж і месенджерів є функції блокування та обмеження повідомлень. - Поскаржтеся адміністрації платформи
Соцмережі мають правила щодо мови ненависті, погроз і переслідувань. Масові або повторні скарги часто дають результат. - Поговоріть з кимось, кому довіряєте
Це може бути близька людина, друг, колега або психолог. Підтримка значно знижує відчуття ізоляції. - За потреби зверніться по професійну допомогу
Якщо кібербулінг триває довго або має серйозні наслідки, варто звернутися до психолога чи юриста.
Детальніше як боротися з кібербулінгом.
Що робити батькам, якщо кібербулінг стосується дитини
Типова помилка: «Не звертай уваги» — одна з найгірших порад.
Коли батьки дізнаються, що їхню дитину цькують онлайн, першою реакцією часто стають страх, злість або бажання негайно «розібратися з кривдниками». Це зрозуміло, але різкі дії або тиск на дитину можуть лише погіршити ситуацію. Найважливіше на цьому етапі — зберегти довіру і показати, що дитина не залишилась із проблемою наодинці.
Для дитини кібербулінг часто сприймається як щось дуже особисте і сором’язливе. Вона може боятися, що батьки заборонять телефон або соцмережі, тому приховує проблему. Саме тому ключова роль дорослих — підтримка, а не покарання.
Що саме варто зробити батькам
- Спокійно вислухати дитину
Дайте їй можливість розповісти все без перебивань, оцінок і повчань. Важливо, щоб дитина відчула: їй вірять. - Пояснити, що вона не винна
Підкресліть, що відповідальність за цькування завжди лежить на агресорі, а не на жертві. - Зафіксувати докази
Разом з дитиною збережіть скріншоти повідомлень, коментарів, профілі кривдників і дати подій. - Допомогти налаштувати приватність
Обмежте можливість писати незнайомцям, заблокуйте агресорів, перегляньте налаштування акаунтів. - Не забирати телефон як “покарання”
Це може призвести до того, що дитина наступного разу просто промовчить про проблему. - За потреби звернутися до школи
Якщо кібербулінг пов’язаний зі шкільним середовищем, варто залучити класного керівника, психолога або адміністрацію. - Розглянути психологічну підтримку
Навіть кілька розмов з фахівцем можуть допомогти дитині впоратися з емоційними наслідками.
Джерело даних: UNICEF.
Джерело ілюстрації: Futurenow.com.ua (авторська інфографіка).
Чи карається кібербулінг в Україні
Так, кібербулінг в Україні карається, особливо якщо йдеться про систематичне цькування дітей або підлітків. Закон розглядає онлайн-цькування як форму булінгу, навіть якщо воно відбувається не в школі, а в соцмережах, месенджерах чи групових чатах. Тобто аргумент «це ж було в інтернеті» не звільняє від відповідальності.
Важливо розуміти, що не кожен образливий коментар автоматично тягне за собою покарання. Ключовими факторами є повторюваність, умисність та завдання шкоди — психологічної або репутаційної. Саме ці ознаки відрізняють булінг від одноразового конфлікту чи емоційної суперечки.
Яка відповідальність передбачена
- Адміністративна відповідальність
За булінг (у тому числі кібербулінг) щодо неповнолітніх можуть накладатися штрафи або громадські роботи. - Відповідальність батьків або опікунів
Якщо агресором є дитина до 16 років, відповідальність можуть нести її батьки або законні представники. - Посилене покарання у разі повторення
Якщо випадки кібербулінгу повторюються або ігноруються вимоги припинити цькування, санкції можуть бути жорсткішими. - Інші статті закону
У окремих випадках дії агресора можуть підпадати під статті про погрози, переслідування, наклеп або порушення недоторканності приватного життя.
В Україні немає окремого закону з назвою «про кібербулінг», але онлайн-цькування прямо або опосередковано охоплюється кількома нормативними актами.
Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП)
Стаття 173-4 — “Булінг (цькування) учасника освітнього процесу”
Саме ця стаття найчастіше застосовується до кібербулінгу, якщо:
- жертва — дитина або підліток
- цькування пов’язане зі школою
- воно відбувається в соцмережах, месенджерах або чатах
Передбачає:
- штрафи
- громадські роботи
- відповідальність батьків, якщо агресор — неповнолітній
Важливо: форма (онлайн чи офлайн) значення не має — важливий сам факт булінгу.
Дізнайтеся що таке кібервійна – еволюціонуючий і дедалі популярніший спосіб нападу на націю чи країну через Інтернет,
Закон України «Про освіту»
Цей закон:
- визнає булінг порушенням прав дитини
- зобовʼязує школи реагувати на випадки цькування
- поширюється і на кібербулінг, якщо він повʼязаний з освітнім середовищем
На його основі:
- створюються комісії з розгляду випадків булінгу
- залучаються психологи та соціальні служби
Кримінальний кодекс України (у тяжких випадках)
У складніших ситуаціях кібербулінг може підпадати під інші статті, зокрема:
- погрози
- переслідування
- порушення недоторканності приватного життя
- незаконне поширення персональних даних
- доведення до тяжких психологічних наслідків
Це вже не «булінг», а кримінальні правопорушення, з відповідно серйознішою відповідальністю.
Цивільне законодавство
Жертва кібербулінгу також має право:
- вимагати захисту честі, гідності та ділової репутації
- звертатися до суду з вимогою відшкодування моральної шкоди
Цей шлях часто використовують дорослі.
Як зменшити ризик кібербулінгу
Повністю убезпечити себе від кібербулінгу неможливо, але суттєво зменшити ризик — цілком реально. У більшості випадків онлайн-цькування починається не раптово, а поступово: з дрібних провокацій, відкритих коментарів або надмірної публічності. Саме тому профілактика часто виявляється ефективнішою, ніж боротьба з уже розгорнутою проблемою.
Зменшення ризику кібербулінгу — це не про обмеження свободи, а про усвідомлене користування цифровим простором. Простi налаштування, уважність до власних реакцій і базові правила цифрової безпеки допомагають уникнути багатьох конфліктних ситуацій або швидко зупинити їх на початковому етапі.
Практичні кроки для зниження ризику
- Налаштовуйте приватність акаунтів
Обмежте можливість писати вам незнайомцям, коментувати дописи або надсилати особисті повідомлення. - Не діліться особистою інформацією публічно
Адреси, номери телефонів, деталі про навчання чи роботу краще залишати приватними. - Контролюйте аудиторію
Час від часу переглядайте список підписників і видаляйте підозрілі або фейкові акаунти. - Не реагуйте на провокації
Агресори часто шукають емоційну відповідь. Відсутність реакції знижує інтерес до цькування. - Використовуйте інструменти модерації
Фільтри слів, приховування коментарів і скарги — це нормальні механізми захисту. - Навчайте дітей цифровій безпеці
Важливо говорити з дітьми про онлайн-спілкування так само, як і про безпеку в реальному житті. - Звертайте увагу на перші сигнали
Якщо з’являється дискомфорт або тривога після спілкування онлайн — це привід змінити налаштування або обмежити контакти.
Висновок
Кібербулінг — це не перебільшення і не «інтернет-дрібниці», а реальна форма психологічного тиску, з якою може зіткнутися будь-хто. Онлайн-формат робить цькування масовим, постійним і часто безкарним на перший погляд, але це не означає, що ситуація безвихідна.
Розуміння того, як виглядає кібербулінг, хто найчастіше стає його жертвою і які кроки можна зробити для захисту, дає людині головне — відчуття контролю. Підтримка близьких, своєчасна реакція та базові правила цифрової безпеки здатні значно зменшити шкоду і допомогти вийти з ситуації з меншими втратами.
Найважливіше — пам’ятати, що звернення по допомогу не є слабкістю. Кібербулінг перестає працювати тоді, коли жертва не залишається з ним наодинці.
Поширені запитання про кібербулінг
Що таке кібербулінг простими словами?
Кібербулінг — це повторюване цькування або приниження людини в інтернеті через повідомлення, коментарі, публікації чи онлайн-чати, яке завдає психологічної шкоди.
Які існують форми кібербулінгу?
До форм кібербулінгу належать образи в коментарях, поширення пліток і фейкової інформації, створення фейкових акаунтів, масові онлайн-атаки, шантаж і погрози в приватних повідомленнях.
Чим кібербулінг відрізняється від звичайного булінгу?
Головна відмінність у тому, що кібербулінг відбувається онлайн, не має часових меж і часто є публічним, тоді як звичайний булінг обмежений фізичним простором і ситуацією.
Чи може кібербулінг бути без прямих образ?
Так. Кібербулінг може проявлятися через ігнорування, поширення натяків, сарказм, фейкову інформацію або організоване мовчазне цькування без відкритих образ.
Хто найчастіше стає жертвою кібербулінгу?
Жертвою кібербулінгу може стати будь-хто, хто активний в інтернеті, але найчастіше це люди, які опинилися в центрі уваги або висловили позицію, що викликала негативну реакцію.
Чому кібербулінг вважається небезпечним?
Кібербулінг небезпечний через постійний психологічний тиск, публічність і неможливість “вийти з ситуації”, що може призводити до тривожності, ізоляції та серйозних емоційних наслідків.